00-IMG_0882_Батуми_миниатюра

ЛЮДИ І ЛЯЛЬКИ: НА ТЕРИТОРІЇ ДВОХ СВІТІВ

На третьому міжнародному фестивалі театрів ляльок «І люди, і ляльки-2017″, що вже традиційно прохдив у Львові в три перші липневі дні, програма була трохи коротшою, ніж два попередні фестивалі, – півтора десятки вистав. «Рибалчина русалонька» В.Короліва-Старого Театр «Мрії Марії», Харків (режисер та сценограф Андрій Солоняк) Хоча і п’ять спектаклів у день на різних сценічних площадках, – таке розмаїтя повністю охопити теж не під силу. Крім більш осяжної для гостей програми, ще одною новиною було запрошення на фестиваль цілої команди театральних критиків. Своїми враженнями про побачені…

Читать дальше →

00-IMG_5357

МРОЖЕК С., «ЭМИГРАНТЫ»

Николаевский художественный русский драмтеатр Постановка — Йонас Бузиляускас (Литва) Сценография — Валерий Дикштейн Исполнители — Евгений Олейник, Андрей Карай Премьера — 27 марта 2018 Спектаклем по этой пьесе С.Мрожека, поставленным литовским режиссёром и актёром Йонасом Бузиляускасом, Николаевский художественный русский драмтеатр открыл Камерную сцену. Её планировали открыть давно и даже несколько раз показывали в этом помещении спектакли: на одном из фестивалей «Homo Ludens» мы смотрели здесь черниговскую и харьковскую постановки. Но это были отдельные события, и помещение служило репетиционным залом. Теперь же в нём и на…

Читать дальше →

00-IMG_5291_миниатюра

ДЕНЬ ТЕАТРА

Совсем недавно был день кукольника. Тогда я опубликовала фотографии людей, которые создают кукольный театр и с которыми мне посчастливилось встречаться последние годы. Вот так и получилось, что к Дню театра публикую фотографии людей, творящих драматический театр, с которыми свела меня судьба в недавнем прошлом. Логически решение спорное, зато баланс соблюдён. :)

Читать дальше →

00-IMG_7521-миниатюра

СОЛНЦЕ. МОРЕ. ТЕАТР (ІІ)

Игорь Сурков – старший преподаватель кафедры мастерства актёра театрального отделения Национального университета искусств им. Котляревского (Харьков). Преподаёт сценическое движение, то есть ритмику, пластику, сценический бой и фехтование. Художественный руководитель театра боевой хореографии «Ярь». На второй международной летней школе «Театрон» проводил мастер-классы по сцендвижению. ? — Игорь Викторович, давайте начнём сначала. Как становятся актёрами, режиссёрами, в принципе, понятно. А вот как становятся… — … трюкачами? ? — Ну, в общем, да. Как это у Вас получилось? — Это началось в детстве. когда мы играли в войнушку,…

Читать дальше →

00-IMG_9238_миниатюра

СОНЦЕ, МОРЕ І ТЕАТР (I)

Коли наприкінці червня 2017 я їхала в Очаків на другу міжнародну літню театральну школу «Театрон», що її започаткував і проводить Миколаївський художній російський драматичний театр, мій інтерес до Школи мав більше жанрову, ніж творчу природу: я ніколи не була на таких заходах. Тож, як водиться у подібних випадках, фантазія підказувала стандартну картинку: тренінги, лекції – у першій половині дня. Ну а море і сонце – після обіду, як винагорода за труди денні. Та знайомство з програмою заходу спрямувало мій інтерес і зовсім у побутовий бік:…

Читать дальше →

00-IMG_8723-миниатюра

ПРИЛУКИ, ТЕАТР, ДІМ І ПРОФЕСІЯ

Чотири слова, що винесені в назву, ключові в нашій історії. Це трапилось в Прилуках. Там виник театр. Він став домо. А потім прйшов час вирішити, чи стане театр професією. От на цьому перелами і відбувся у червні 2017 року в Прилуках шостий всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Мрій дім». На ньому традиційно виступили місцеві колективи – «Наш новий театр» Прилукського будинку культури, дитячі прилукські театральні студії «Казкар», «Агній» та циркові студії «Удай» і «Менестрелі» (остання – з Чернігова). На відкритті фестивалю «Кіт у чоботях» Зразкова театральна…

Читать дальше →

00-миниатюра_IMG_4809

МУКАЧІВСЬКИЙ ТЕАТР. НОВИЙ ВИТОК СПІРАЛІ ЖИТТЯ (ІІІ)

ЮВІЛЕЙ Наступного разу я завітала до Мукачівського драматичного театру глибокої осені. Що відбулось в театрі за півроку, з якими здобутками колектив підійшов до свого сімдесятирічного ювілею? Юрій Глеба директор – художній керівник театру — Нам вдалося зробити не все з того, що ми хотіли би, але зроблено чимало. За дев’ять місяців роботи здійснили шість творчих постановок. Шість вистав: для дітей молодшого віку, дітей молодшого шкільного віку, для старшокласників і виставу для дорослих. Тобто ми врахували інтереси усього глядацького вікового спектру. Театр досить успішно провів гастролі…

Читать дальше →

00-миниатюраIMG_0364

МУКАЧІВСЬКИЙ ТЕАТР. НОВИЙ ВИТОК СПІРАЛІ ЖИТТЯ (ІІ)

Ще з миколаївського перегляду «Едіт Піаф» восени 2016 мені хотілося зробити інтерв’ю із виконавицею головної ролі. Візит у фестивальне Мукачево дав таку нагоду. ВЕРОНІКА ТИЩУК Він – головний режисер Мукачівського драмтеатру. Вона – актриса та режисер цього ж театру. На вісімнадцятій Етно-Діа-Сфері» планувалось показати одну виставу театру-господаря, але так склалось, що взяли участь двома спектаклями.. У фестивальну програму потрапили режисерські роботи подружжя Тищуків: поставлений ним «Дім Бернарди Альби» Ф. Гарсіа Лорки, де вона зіграла одну з ролей, та її постановка «Дуже простої історії» за М.Ладо.…

Читать дальше →

00-миниатюра

МУКАЧІВСЬКИЙ ТЕАТР. НОВИЙ ВИТОК СПІРАЛІ ЖИТТЯ (І)

Мій торішній фестивальний марафон почався і закінчився в одному і тому ж місті і театрі. У цьому було багато символічного для усіх учасників подій – і в театральному, і в особистому сенсі. Коли сходяться початок і кінець, це може бути коло, а може бути спіраль, – коли життя виходить на новий виток, і до твого багажу додаються нові сенси, нова якість, нові перспективи. Те, що в даному випадку не коло замкнулось, а спіраль пішла на новий виток, немає жодного сумніву, бо там, в Мукачеві, для…

Читать дальше →

00-IMG_2584_миниатюра

ГАМЛЕТ. МАШИНА В ЧЕЛОВЕЧЕСКОМ ИЗМЕРЕНИИ

Черниговский театр кукол открыл свой сорок первый сезон премьерой. В самом этом факте не было бы ничего необычного, если б не пьеса. Виталий Гольцов выбрал для постановки «Гамлет-машину» Х.Мюллера. Самое известное сочинение самого знаменитого немецкого драматурга современности впервые поставлено на украинской сцене. Поэтому сперва – о пьесе. Театр Мюллера – не привычный нам психологический театр, а театр отстраненный, продолжающий брехтовскую традицию. Он стремится настроить зрителя не на переживание, сочувствие, а на раздумья. Размышлять, впрочем, сложно, если вообще возможно. Во время спектакля – уж точно, но…

Читать дальше →

алексееваDSC_7106_миниатюра

ЕЛЕНА АЛЕКСЕЕВА. ЗА КУЛИСАМИ ТВОРЧЕСТВА

За годы знакомства с Еленой Алексеевой, создателем и художественным руководителем Запорожского театра поэтической песни, я взяла у нее много интервью, и всегда мы говорили о творческой стороне ее работы: о концертах, спектаклях, фестивалях, дисках… Но она еще и прекрасный организатор, администратор. Об этой, «закулисной» стороне жизни коллектива – наш очередной разговор. И первый вопрос был о том, как совмещается творческая и организаторская работа Лены, не мешает ли администратор художнику. Елена Алексеева на авторском концерте. Фото — Олег Ильинский Елена Алексеева: — На коллективное творчество театра…

Читать дальше →

00-IMG_2859_миниатюра

І ГРАЮТЬ ЛЮДИ І ЛЯЛЬКИ…

«Снігова королева». Львівський театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» Коли виникає новий фестиваль, його називають першим. Зазначаючи тим самим, що це не разова акція, а буде і другий, і третій, і багато їх ще попереду. Ти радієш і від душі бажаєш організаторам сил, удачі, щоб так і сталося. І майже завжди поряд з цією щирою вірою і надією підступно прилаштовується сумнів. Не про те навіть, чи буде посміхатись удача творцям фестивалю, а про те, чи вистачить у них запалу, інтересу до свого проекту. Уперше…

Читать дальше →

00-IMG_4412_миниатюра

ЛЯЛЬКОВИЙ СВІТ «ВЕРЕСНЕВИХ САМОЦВІТІВ»

За великим рахунком, кожна подія неповторна. Але «Вересневі самоцвіти» мають таки у своїй палітрі фарби унікальні, що довго зберігають свіжість і привабливість. Невипадково це щорічне всеукраїнське свято театрального мистецтва – вочевидь, найстаріший в Україні театральний фестиваль: у вересні 2016 року він проходив в 46-й раз. Раніше на вересневі зустрічі в Кіровограді (тепер – Кропивницький) збиралися драматичні театри, місцевий ляльковий брав участь в програмі на правах молодшого партнера. Поступово лялькова програма розширювалася, і зараз це цілком самостійний театральний фестиваль, хоч формально він все ще залишається частиною…

Читать дальше →

00-IMG_0587-миниатюра--

Євген Тищук: «Сучасний актор – це творча особистість, що прагне співпраці з режисером і готова до неї»

? — Пане Євгене, історія наших з Вами контактів досить дивна. Ми знайомі років з десять, зустрічаємось на різних фестивалях. Лиш цього року бачились тричі: в Чернігові на фестивалі аматорських театрів «Норов», у Прилуках на фестивалі «Мрій дім» і у Миколаєві на «Homo Ludens». Крім миколаївського фестивалю, на усіх інших, де ми з Вами зустрічались, Ви проводили майстер-класи з театральної біомеханіки, а з керованим Вами Закарпатським обласним театром драми та комедії з міста Мукачева зустрілась лише тут, у Миколаєві. Для багатьох шанувальників театру та і…

Читать дальше →

00-IMG_2055_миниатюра

«Гамлет-машина»

  Чернігівський театр ляльок ім. О.Довженка відкрив свій сорок перший сезон прем’єрою – виставою «Гамлет-машина» за однойменним твором Гайнера Мюллера. Ця постановка вже самим фактом свого існування – явище непересічне: п’єси відомого німецького драматурга в театрах України досі не ставились. Ми розмовляємо про цей проект з режисером вистави, художнім керівником Чернігівського театру ляльок Віталієм Гольцовом та художницею вистави Оленою Загребіною. ? — Віталію Володимировичу, мюллерівський «Гамлет-машина» дуже своєрідний твір. І за змістом, філософським підгрунтям, і за формою, засобами виразності він дуже специфічний, з таким матеріалом…

Читать дальше →

00-IMG_4307_миниатюра

СЕРГЕЙ ВАСИЛЬЕВ: «ТЕАТР ТВОРИТ ЧЕЛОВЕКА»

С известным украинским театральным критиком Сергеем Васильевым мы знакомы давно. А вот интервью я у него беру впервые. Непосредственным поводом стал первый Днепровский международный фестиваль кукольных спектаклей для взрослых и детей «ДнепрПапетФест», на котором мы с Сергеем Геннадиевичем были гостями. Но поскольку беседовали мы впервые, то в разговоре коснулись не только спектаклей фестиваля, но и театральной ситуации в целом. Сергей Васильев: — Я много раз бывал в Днепропетровске в 80-90-е годы, в разных театрах, на фестивалях. Потом был довольно значительный перерыв, затем пару лет назад…

Читать дальше →

Миниатюра-IMG_2693---

РОЗМОВИ З ДРУЗЯМИ. ВАЛЕНТИН ЛУЧЕНКО

З письменником Валентином Лученко ми зустрілись у затишному літературному кафе в центрі Києва. Говорили про літературу, ситуацію у культурній, інтелектуальній сфері, про жагучі проблеми суспільного сьогодення. ? — Пане Валентине, питання «Як народжується поезія?» хоч раз виникає у кожного читача. І якщо ти сам ніколи віршів не писав, це здається справжнім дивом. У кого ж і спитати про диво, як не в дивотворця. Тож спершу – про диво у культурному контексті. З контексту і почнемо. Як Ви відчуваєте культурну ситуацію в країні? Валентин Лученко: —…

Читать дальше →

00-miniature-IMG_3327-----

ЮРІЙ МАРЧАК: “Я ПОТРАПИВ В ТЕАТР НЕВИПАДКОВО”

? – Юрію Михайловичу, за радянських часів у «Літературній газеті» була рубрика «Якщо б директором був я…». Ви – директор, і що це означає, як виглядає? Чим займаєтесь і звидкіля прийшли в театр, як опинились у директорському кріслі? Юрій Марчак: — Потрапив я в театр невипадково. В 1984 році завершив навчання в культурно-просвітньому училищі у Чернівцях. Моя спеціальність називалась тоді «Режисер самодіяльного художнього гуртка». В цей же час я працював в ансамблі «Колесо», був такий у Чернівецькій філармонії. А тоді після училища направляли на роботу,…

Читать дальше →

00_miniature_Don-Kikhot_08_IMG_8530--

ЧЕРНИГОВСКИЙ «НОРОВ» (V)

Среди спектаклей выделю четыре: «Все мыши любят сыр» Д.Урбан черниговской театральной студии «Тяни-Толкай» (режиссер Антонина Харитоненко), уже упомянутого «Крутого зайца» детского драмтеатра «Слово» Карильской средней школы и два спектакля, посвященных Тарасу Шевченко, – «Незримим писане пером» киевского эстрадного театра «Шарж» Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств (главный режиссер постановки – Юлия Кратко) и «Реинкарнация Тараса» коллектива из Прилук «Наш Новый театр» (режиссеры Артемий и Екатерина Анищенко).

Читать дальше →