00-miniature-IMG_3327-----

ЮРІЙ МАРЧАК: “Я ПОТРАПИВ В ТЕАТР НЕВИПАДКОВО”

? – Юрію Михайловичу, за радянських часів у «Літературній газеті» була рубрика «Якщо б директором був я…». Ви – директор, і що це означає, як виглядає? Чим займаєтесь і звидкіля прийшли в театр, як опинились у директорському кріслі? Юрій Марчак: — Потрапив я в театр невипадково. В 1984 році завершив навчання в культурно-просвітньому училищі у Чернівцях. Моя спеціальність називалась тоді «Режисер самодіяльного художнього гуртка». В цей же час я працював в ансамблі «Колесо», був такий у Чернівецькій філармонії. А тоді після училища направляли на роботу,…

Read More »

000-02-Kolom_Annychka

«Коломийські представлення»-2015. Під сонцем класики (ІІ)

Діти в спектаклях «дорослих» театрів з’являються регулярно, але, як правило, в епізодичних ролях і в коротких епізодах. Часто ролі дітей грають дорослі актори. У спектаклі «Енні» Чернівецького українського муздрамтеатру ім. О.Кобилянської (Л.Скрипка адаптувала для сцени і поставила сценарій однойменного фільму) в ролі дітей виступають діти. Уся малеча на сцені органічна і просто вражаюча. Спершу це сприймається як належне: діти зазвичай такі природні, непосередні, – що тут особливого? Але потім помічаєш, що це зовсім не імпровізація, коли дитина може просто бути присутньою на сцені, залишаючись собою.…

Read More »