«МЕРЕЖИВО КАЗКОВЕ-2025″ (ІІ)

Обзор 17/10/2025 Людмила ТОМЕНЧУК

КАЗКОВЕ МЕРЕЖИВО ЧЕРКАСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ ЛЯЛЬОК В першій частині огляду я писала про загальні враження від фестивалю. Тепер розкажу про суто театральні. Отже вистави. «Мереживо казкове» — не лише красива, а й влучна назва фестивалю театрів ляльок. Бо в лялькових виставах завжди панує казка. Не став виключенням і восьмий черкаський фестиваль. Усі одинадцять вистав фестивальної програми були казками. Основа казки -зазвичай простий, прозорий сюжет. І на тлі сюжетної простоти набирають особливої ваги деталі: те, чим наповнює, розцвічує театр казкову історію. «Братик Ослик» Кіровоградський театр ляльок Автор…

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ

Интервью 24/12/2021 Людмила ТОМЕНЧУК

ВОЛОДИМИР БОГАТИРЬОВ: «ДЛЯ МЕНЕ ЖИВИЙ ТЕАТР ТОЙ, В ЯКОМУ Є ЖИВА ЛЮДИНА В ЧАСІ І ПРОСТОРІ, І Є ТЕ, ЩО МЕНЕ ДО ЦІЄЇ ЛЮДИНИ ПРИТЯГУЄ» Всі фото у цьому матеріалі — Ігор Проценко. ? — Володимире Олександровичу, хотілося б Вас розпитати про театральну педагогіку і сучасний український театр. А для приманки скажу своє загальне враження. Головним досягненням і головною проблемою сучасної режисури (передусім молодої, оскільки в постановках молодих найвиразніше проявляється те, чому їх учили у вузі), є, на мій погляд, яскраве образне мислення і відсутність…

ФЕСТИВАЛЬ «HOMO LUDENS» 2021 (І)

Обзор 01/11/2021 Людмила ТОМЕНЧУК

Двенадцатый фестиваль «Homo Ludens» – это два десятка спектаклей из пяти стран: Болгарии, Грузии, Литвы, Молдовы и Украины. Это встречи со зрителями, интервью, научно-практическая конференция. Это радость встречи старых друзей и знакомства с новыми. Наконец, «Homo Ludens» – это атмосфера дружелюбия и гостеприимства. Короче говоря, это фестиваль, на котором интересно и приятно побывать и который приятно вспомнить. Давно сказано, что мы живем в эпоху, когда всё уже было, ничего нового мы не откроем, а лишь варьируем уже найденное до нас. Жизнь это подтверждает повсюду, в…

“Подiльська лялька-2013” (II)

Обзор 07/11/2014 Людмила ТОМЕНЧУК

Третий день, середина фестиваля, был самым противоречивым. Начался он мюзиклом А.Рыбникова «Бу-ра-ти-но» Ровенского областного театра кукол. В этом спектакле плохо, собственно, одно: постановщикам и актерам было неинтересно то, что они делали. Всё остальное: фальшь актерской игры, суета, орущая фонограмма, примитивная пластика – порождение этой скуки. А потом мы смотрели спектакль Донецкого областного театра кукол «Дорога в Вифлеем» С.Ковалева (режиссер А.Поляк, художник В.Никитин).