КАЗКОВЕ МЕРЕЖИВО ЧЕРКАСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ ЛЯЛЬОК

В першій частині огляду я писала про загальні враження від фестивалю. Тепер розкажу про суто театральні. Отже вистави.

«Мереживо казкове» — не лише красива, а й влучна назва фестивалю театрів ляльок. Бо в лялькових виставах завжди панує казка. Не став виключенням і восьмий черкаський фестиваль. Усі одинадцять вистав фестивальної програми були казками. Основа казки -зазвичай простий, прозорий сюжет. І на тлі сюжетної простоти набирають особливої ваги деталі: те, чим наповнює, розцвічує театр казкову історію.

«Братик Ослик»

Кіровоградський театр ляльок
Автор — Сергій Ковальов
Режисер — Вікторія Ставріаніді-Стогодюк
Сценограф — Віктор Нікітін
Музичний супровід — Григорій Юрченко

Кіровоградці розповіли різдвяну історію про маленького ослика, що врятував святе немовля, Сина Божого, від переслідувань жорстокого царя Ірода. Я кілька разів бачила цей спектакль, тож можу порівняти. Кожного разу приваблює гра акторів: точно обрані темп і ритм, тихі, з неквапливою інтонацією, голосів. І там дійсно не потрібно педалювати слова, бо річ про вічне, про основу буття. Маленька дитина цього поки що не розуміє, але сприйме на хвилі не смислу, а ритму.

«Котик і Півник»

Херсонський театр ляльок
Автор — Григорій Усач, Сергій Єфремов
Режисер — Борис Чуприна
Сценограф — Ольга Гоноболіна
Композитор — Олексій Пономарьов

Не знаю, чи полюють на півнів реальні коти, але казкові Кіт і Півник дружать. Один серйозний, хазяйновитий, другий легковажний та непосидючий. Лисиця півника краде, а кіт звільняє. Контрапунктом динамічному сюжету та зоровому ряду вистави — позасюжетний пластичний та мімічний діалог акторів і ляльок, часто дуже виразний.

«Хитра коза»

Черкаський театр ляльок
Автор — українська народна казка
Режисер — Володимир Радько
Сценограф — Сергій Мартиненко
Композитор — Сергій Кулініч

Вистава про козу, з якою не було зладу ані діду з бабою, ані лісним звірам, у черкащан стала яскравим калейдоскопом драматичних, пісенних, танцювальних епізодів, наповнених у грі акторів безліччю мімічних, пластичних, інтонаційних подробиць. Все це — з легкістю, на одному диханні. Атмосфера казки-свята висвітила в образі хитрої, нахабної кози позитивний сенс, змусила подивитись на відомий сюжет під новим кутом: коза залишилась в пам’яті своєрідним вихователем інших героїв цієї історії.

«Хитромудрий їжачок»

Житомирський театр ляльок
Автор — Олександр Кузьмин (за мотивами казок Івана Франка)
Режисер — Віктор Гущин
Сценограф — Віктор Дацун
Композитор — Олексій Кривошея

У виставі житомирян про мудрого їжака, що, відновлює справедливість, допомагаючи слабким та скривдженим, теж панує ігрова стихія. Якщо в черкаському спектаклі гра відбувається між лялькою, персонажем сюжету, і актором, виконувачем ролі, в житомирській виставі «грають»-переплітаються казка і життя. Цю виставу я теж бачу не вперше. І знову актори легко мігрують між казкою і реальністю, створюючи чимало смішних моментів.

«Хлопчик-мізинчик»

Івано-Франківський театр ляльок
Автори — Микола Рибалка, Тетяна Сільченко (за творами Шарля Перро та братів Гримм)
Режисер — Леонід Попов
Сценограф — Микола Данько
Художник ляльок — Василь Виходцевський

Найменший з братів рятує свою родину й село від людожера. Ще одна класична казка. Про добро і зло, про те, що мале — це не завжди слабке, про силу волі і рятівну силу духу. Вистава франківчан дихає символами. Батько й мати — обличчя на палицях, високо підняті над невеличким помостом, сценічним простіром камерної вистави. А «на землі» — сім стилізованих людських фігурок — брати. Минуле і майбутнє, в яке веде персонажів казки наймолодший з них. В цій стильній виставі однаково приваблюють виразний зоровий ряд і робота акторів в стилі, запропонованому постановниками.

«Веселі перегони»

Вінницький театр ляльок
Автор — Олексанадр Кузьмин (за мотивами казки Івана Франка)
Режисер — Олександр Іноземцев
Сценограф — Олександр Покуца
Композитор — Василь Якубович

Казка про те, як спритний заяць вихваляється, що переможе тихохода їжака. Але на боці того кмітливість: зайця на фінішу очікує їжачиха, що видає себя за їжака і «виграє» забіг. Цікавий момент: заяць — персонаж неоднозначний, — спочатку самовпевнений, пихатий, а потім не під тиском обставин, як зазвичай бува у казках з негативними героями, а сам чесно визнає свою поразку та приносить їжаку умовлений приз — торт. Гарна можливість відійти від канонічної пари «позитивний герой — негативний герой». У відповідності до головної події сюжету — перегонів — вистава вінничан динамічна, актори почуваються вільно як у ляльковому, так і в живому плані.

* * *

Так вийшло, що з особистих причин я не могла бути в Черкасах усі чотири дні фестивальної програми. Вищезгадані шість спектаклів переглянула наживо, в перші два дні фестивалю. Але хотілось мати уяву про повний потрет цьогорічного «Мережива казкового». Тож, дякуючи люб’язності директорів театрів, чиї вистави показували в наступні два дні, я переглянула їх у відеозапису.

«Лисеня-хитрун»

Запорізький театр ляльок
Автор — Валдіс Павловскіс
Режисер — Яна Козак
Сценограф — Людмила Зінов’єва
Музичне оформлення — Яна Козак

І знову хитрощі, цього разу — лисячі. Може, лисеняті з казки й хотілося тієї малини, що назбирав зайчик, та запорізький рудий малюк, як на мене, просто хотів погратись і не думав обманювати друга. А оскільки зайчик не вмів рахувати, то лисенятко його й надурив. У запоріжців спектакль вийшов не стільки про хитрощі, скільки про гру. Це зменшило напруженість епізодів обману, змістивши акцент на цікавість до того, що ж вигадає рудий хитрун.

«Пригоди маленького автомобільчика»

Миколаївський театр ляльок
Автор — Юрій Тітаров
Режисер — Юрій Тітаров
Сценограф — Віктор Нікітін

Зазвичай театральні історії для маленьких глядачів відбуваются на природі, в тваринному світі. Ця вистава міська, сюжет розгортається в добре знайомому дітлахам середовищі: на вулицях великого міста, зі знайомими предметами. У виставі рухається не лише автомобілі, а й тумбка для об’яв, вуличний ліхтар, що додає динаміки сюжету. А головний герой автомобільчик взагалі непосидько. Але беззупинний рух може бути небезпечним, й іноді потрібно зупинитись: це коли на світлофорі загорається червоне світло. Так дидактична мета — вивчення малюками правил дорожнього руху — вплітається в повсякденні події і мікшується сюжетними обставинами.

«Занадто довгий сон однієї холодної зими»

Полтавський театр ляльок
Автор — Всеволод Нестайко (за мотивами його твору «В країні сонячних зайчиків»)
Сценограф — Ярослава Репешко
Композитор — Павло Савельєв

Історію, як хлопчик Веснянка звільняє свою країну Ластовинію від нашестя сусідньої Хуліганії, написано за радянських часів, в середині минулого століття. З декотрих моментів (як імена хуліганців — Біль Каналія, Джон Дибуль, Том Павук) видно, що біда прийшла у Ластовинію з Заходу. Сімдесят років потому мимовільне пророцтво автора повісті збулося. Тільки біда прийшла зі Сходу. Паралель із сьогоденням пряма, відкрита. Але казка має залишатись казкою, тим більше у виставі для дітей. І театр уникає зайвої публіцистичності, розквічуючи свою розповідь різноманітними суто сценічними подробицями, як трансформація предметів, гра світлом, діалог живого і лялькового планів.

«Ріпка»

Рівненський театр ляльок
Автор — Сергій Брижань
Режисер — Олена Ткачук
Сценограф — Інесса Кульчицька
Композитор — Станіслав Лозовський

Між побутовими розмовами, сперечаннями, що ледь не доходять до бійок, дід із синами робить персонажів казки, несподіваних, кумедних і зовсім не схожих на звичайних ляльок. В хід іде все, що є на їхньому подвір’ї. Процес творення казки стає головним героєм, посуває сюжет у часі і просторі вистави. Спектакль рівниччан не про ріпку, а про захоплення творчістю. Сажете, доросла тема? Так, діти цього не зрозуміють. Але вони відчують і запам’ятають, як привабливо творити щось своїми руками.

«Хто росте в саду»

Івано-Франківський театр ляльок
Автор — Катерина Міхаліцина
Режисер — Катерина Лук’яненко
Сценограф — Дар’я Волокушина
Композитор — Володимир Шікало

Вистава адресована незрячим та слабозрячим дітям (а глядачам з нормальним зором пропонують одягти маски для сну). Тому головні канали виразності, спілкування театру зі своїми гостями, — звук, дотик, запах: спів соловейка, шелест листя, лагідний дотик вітру до щоки дитини, холод мокрого снігу на долоні… Вистава налаштована дати людині уяву про те, чого вона не бачить. Це процес частково колективний — сприйняття на слух, частково індивідуальний — тактильні відчуття, що обумовило композицію спектаклю: актори контактують з усіма гостями, тож епізоди, в яких дотик виходить на перший план, досить тривалі (при лаконічному сюжеті вистава йде більше години).

Я дивилась відеозапис спектаклю, а він розрахований на інше сприйняття. Для повного враження від такої вистави треба сприйняти дійство двічі: спершу — у запропонованих обставинах, виключаючи зір, потім — подивитись. Я ж відразу «потрапила за ширму». Та хоч так, хоч так помітна зацікавленість та вправність акторів в усіх різноманітних планах вистави.

* * *

Трохи про не дуже вдалі моменти у фестивальних спектаклях. Я не буду називати вистави. По-перше, тому, що це не зіпсувало мені загального враження від них. А по-друге, те, про що хочу сказати, зустрічається не лиш у деяких виставах цього фестивалю. Тож не зайве згадати.

Освітлення. По сюжету чи за образним рішенням в спектаклях буває затемнення. Втім те, що відбувається на сцені, має бути добре видно. Зрозуміло, що на віїзді це не завжди вдається технічно, але ж доводилось бачити одну й ту ж саму виставу і вдома, і на чужій сцені, і видимість у «темних» епізодах бувала та ж сама…

Сценографія. Часто недостатній контраст між ляльками і декораціями. На пістрявому фоні або при співпадінні кольору фону і одягнення ляльки її буває важко розгледіти.

До режисури. Мізансцени і пластика. Мені здалось, іноді у виставах бракує двох-трьох нетривалих фронтальних поз, коли дитина може добре розгледіти ляльку. З іншого боку, хотілось би більш розвиненої роботи режисури з пластикою ляльки, особливо у музичних (пісенних і танцювальних) епізодах.

Фестивальна програма справила дуже приємне враження. Режисерське та сценографічне рішення у різних виставах відрізнялись рівнем: десь вони були прийнятні, десь — привабливі. Але ж добре відомо, що у виставах для дітей тон задають актори. Акторське виконання в усіх фестивальних спектаклях було дуже вдалим.

Фестиваль в умовах війни… «Колись це все закінчиться як страшний сон». Закінчиться, але залишиться в пам’яті не тільки пережитими страхами й болями, а й витворами людсього таланту. Такими, як вистави, подаровані маленьким і дорослим черкаським глядачам восьмим фестивалем театрів ляльок «Мереживо казкове».

(Далі буде)